Паспорт – опис туристсько – краєзнавчого об’єкту Музею народної архітектури побуту та дитячої творчості в с. Прелесне Черкаська ТГ Слов'янського району Донецької області
1.Найменування об’єкту: Музей народної архітектури, побуту та дитячої творчості відділ Донецького обласного художнього музею с. Прелесне, Черкаська ОТГ Слов’янського району Донецької області
2.Категорія об’єкту: етнографічний, історичний, краєзнавчій, культурний, архітектурний.
3.Загальна характеристика:
3.1.Місце знаходження об’єкту:
• Музей знаходиться за 135 км. від м. Донецька на північ, за 25 км. від м. Слов’янська на захід, на правому березі р. Сухий Торець, на території Черкаської ОТГ, в центрі села Прелесне по вулиці Шкільні 2-А, напроти Прелеснянської ЗОШ I-II ст.
• Розклад руху транспорту із Слов’янська до Прелесного з автовокзалу «Слов'янськ»: атобус «Слов’янськ - Майдан» з 7:20 до 17:00
автобус «Слов'янск – Барвінкове» з 8.30 до 15.30
• Розклад руху залізницею із Слов’янська до Прелесного із залізничного вокзалу «Слов’янськ»: з 08:09 до 20:21, потім пішки 2 км. Через луки та навісний міст через річку Сухий Торець.
• Під’їзд зручний по автомобільній асфальтованій дорозі, або по залізниці, 2 км. по ґрунтовій дорозі.
• Для пересування по території Слов'янського району можна замовити автобуси за телефонами:
0509651362 Олександр
Географічні координати: північна широта 48º 50 º 04˝ східна довгота 37 º 17 º ´ 44˝
• 3.2 .Музей народної архітектури, побуту та дитячої творчості просто неба в селі Прелесне Слов’янського району є філією Донецького обласного художнього музею і підпорядковується Управлінню культури та туризму Донецької облдержадміністрації.
• Музей почали створювати в 1983 році. Ініціаторами створення музею були: краєзнавець, художник, організатор дитячої художньої студії «Синій птах» Олександр Іванович Шевченко и викладач Донецького Національного університету Лях Роман Олександрович.
• На території музею розташовані: слобожанська хата, кузня, вітряк, комора, пташник, пасіка, колодязь. Всі об’єкти виготовлені з дерева місцевих порід, вкриті : хата – очеретом, кузня – черепицею, вітряк – дошками. Вони є справжніми будівлями, які були перенесені в музей з інших сіл або передані місцевими жителями. Всередині є повний набір всього необхідного для конкретної будівлі.
• Всі об’єкти музею розташовані просто неба і знаходяться в доброму стані. Співробітники музею доглядають за станом всіх експонатів, при необхідності ведуть ремонтні і реставраційні роботи.
• Меморіальний напис є на хаті і говорить наступне: «Хата подарована Беліченко Раїсою Антонівною, жителькою села Прелесне в 1991 році»
• Меморіальна дошка на вітряку «Пам'ятник архітектури XIX століття, подарований музею жителями с. Бригадирівки Харківської області»
• Меморіальна дошка на ізостудії «Синій птах» «В цьому будинку працював засновник музею народної архітектури, побуту та дитячої творчості, організатор дитячої студії «Синій птах», почесний громадянин Слов’янського району Олександр Іванович Шевченко»
Контактні дані:
Адреса музею: вул. Шкільна 2-А, село Прелесне, Черкаської ОТГ Слов'янського району (зараз Краматорського району) Донецької області, Україна, 84161
Телефон: 0501367992
Завідувач відділом Донецького обласного художнього музею: Тішина Ірина Олександрівна
Графік роботи: з 9.00 до 17.00
Вихідні дні: понеділок, вівторок
Музей працює цілий рік, проводить екскурсії і майстер-класи по народним ремеслам: писанкарство, набивка на полотно, ліпка з глини, виготовлення ляльки мотанки
4.Короткий опис музею. Народна будівельна творчість постійно відчувала вплив різних факторів суспільного, соціально-економічного характеру. Вони і визначали зовнішній вигляд, регіональну багатовимірність, функціональну життєздатність української оселі. Хату відносять до типу традиційного народного житла, який має на всій території України багато спільних рис: у плануванні, співвідношенні архітектурних об’ємів. Всюди в українській хаті знаходимо однакове розміщення вікон та дверей на площі стін, схожість даху. Слобожанська хата являла собою наземну одноповерхову споруду. Інколи зберігалися такі архаїчні форми, як напівземлянки і землянки. Найпоширенішим житлом було двокамерне. Воно складалося із хати та неопалюваних сіней. На початку ХХ ст. з’являються житла у яких обидва приміщення мали печі, тобто в сінях виділялася житлова кімната, так звана теплушка, кухня; або сіни повністю перетворювалися на тепле приміщення. За цієї умови сіни перейменовувалися на сінці. Тоді вхід у хату влаштовували безпосередньо з вулиці у так званий прихаток, а більш заможні господарі перед вхідними дверима прибудовували додаткове приміщення – ганок.
Хата зводилася із різних матеріалів: дерева, крейди, глиносолом’яної цегли (саману). Дерев’яні сіни ззовні оклинцювалися, потім на них накидали глину, змішану з половою, зверху білили крейдою або фарбували жовтою глиною. Ця техніка в наших селах збережена до сьогоднішнього дня. Хата мала широку призьбу, яку виплітали із лози, набивали землею майже по самі вікна та обмазували глиною. Для захисту призьби робили дах із значним напуском. Покривали хати здебільше очеретом, з якого при відсутності дерева робили і стелю. Окрім очерету використовували солому по простому в натруску. Схили дахів завжди рівні, димарі хворостяні, обмазані глиною. Зразком такої хати є хата в музеї народної архітектури, побуту та дитячої творчості просто неба в с. Прелесне. Дану хату передала музею в 1991 р. Беліченко Раїса Антонівна, яка проживала в с. Прелесне. Хату розібрали і перенесли із місцеві жителі під керівництвом Лугового Анатолія Івановича.
Кузня, що зберігається в музеї народної архітектури в с. Прелесному є справжнім робочим приміщенням з повним набором устаткування і великою кількістю виробів. В музей вона була перевезена в 1987 році із с. Богородичне Слов'янського району Донецької області. Дана кузня є зрубна однокамерна хатина, яка стояла на околиці села. Це було пов’язано із певною технікою безпеки села. Побудована вона із обтесаних дубових колод. Матеріал для будівництва місцевий дуб. Розмір даної кузні 5x5 м. З середини кузня обмазана глиною вперемішку з піском і соломою. Це зроблено із точки зору безпеки, так як. іскри з полум’я могли розлітатися по всьому приміщенню. Дах кузні вкритий черепицею місцевого виробництва, яке у XIX ст. на Слов’янщині розвивалося на місцевій сировинній базі. Також кузню могли вкрити обтесаними дошками, або очеретом чи соломою. Але тоді зростав ризик пожеж. Стелі в кузні немає. Дах тримається на дерев’яному перекритті. Замість стелі стіни кузні з’єднанні чотирма дубовими балками, на яких можна підвішувати необхідні речі.
Як і у всіх слобожанських приміщеннях, підлоги в кузні немає. Приміщення стоїть прямо на землі. Долівка густо всипана піском. З правої сторони кузні є одне вікно 145x100 см. Вхід до кузні через одні двері, які були розташовані посередині і складалися з двох половинок. До стіни вони кріпилися залізними скобами, а замикалися на гачок. Скоріш всього, ніякого замка на кузню не вішали, бо люди не допускали собі думки крадіжки з кузні. Посередині даху отвір з витяжки горна. В даній кузні він закладений черепицею. Перед входом до кузні невеликий навіс на відстані 50 см. від стіни. Він тримається на чотирьох стовпчиках. Стовпи використовувалися для прив’язування коней, яких тут же підковували. Фронтон даху прикрашали нехитрим різбленням по дереву. Дуже часто зустрічаються зображення сонця.
Основними робочими місцями були в кузні горно і ковадло. Горно було розташоване посередині і являло собою відкрите вогнище, яке розміщувалося на квадратній споруді (в даному випадку з цегли, обмазаною коричневою глиною). Висота споруди 100 см. Вона вкрита дуже товстим до 2 см. листовим залізом, на якому розпалювали деревне вугілля і розігрівали заготовки з металу. Над горном зроблена витяжка диму з необтесаних дошок. Поряд з кузнею у дворі музею стоять колісні плуги та колісна борона. Зліва від хати стоїть вітряк перевезений в музей просто неба з села Бригадирівка Харківської області. Реставрацію пам'ятки проводили майстри із сусіднього села Троїцьке Луговий Анатолій Іванович, Гудок Леонід Іванович, Малишенко Олександр Петрович, Лушпа Михайло Петрович, Максименко Борис Іванович. Всередині млина є велика кількість інструментів. Попереду млина розташовано клуню, яка збудована теж у слобожанському стилі: з дерева виконано всі елементи. У центрі двора колодязь—журавель. Між хатою і кузнею—курник. (Автор Соколова Г.І.)
