Білосарайський маяк
Якщо є на світі щось надійне, так це світло маяка
Туве Янссон
Найдавніша будівля на Білосарайській косі-маяк Ейфеля, 22-метрова восьмигранна вежа, світло від якого видно на відстані 20 км, збудований у 1835 році.
Будівництво Білосарайського маяка було продиктовано потужним розвитком зовнішньоекономічних зв’язків. Розширення морської торгівлі Маріуполя, Таганрога і Ростова-на-Дону на початку XIX століття змусило владу потурбуватися про безпеку плавання кораблів у Таганрозькій затоці. Маяк перебував у віданні Таганрозького градоначальства, утримувався за рахунок коштів місцевого купецтва.
Вежа цінна як історична та архітектурна пам’ятка, яка складається з восьмигранної вежі, як задумав автор знаменитої Ейфелевої вежі. Під час будівництва козаки використовували завезений штучний керченський камінь, який здатний був витримувати натиск штормових вітрів і хвиль будь-якої сили. Обладнання для маяка було виготовлене фірмою Ейфеля в Парижі 1882 році: збережені старовинні круті сходи, двері з клеймом французькою мовою. Зберігся великий якір-кішка, який за формою нагадує вигнуту в дугу кішку. Його знайшли в Керченській протоці археологи, виявили поруч з уламками турецької галери. Передбачуваний вік якоря - близько чотирьохсот років. В 1890 році маяк оснастили новинкою того часу-паровим свистком, привезеним спеціально з Канади, який подавав звукові сигнали під час сильного туману та було чутно при попутному вітрі на відстані трьох з половиною миль.
Всього на території - три написи, які були зроблені в різні періоди історії світлосигнального об'єкта. На стелі біля колишнього центрального входу з моря - інший напис, тепер вже радянських часів: «Міністерство оборони СРСР. Гідрографія ЧЧФ. Білосарайський маяк. Заснований в 1835 році». Останній тепер перебуває на стелі близько інших воріт. Є і сучасна табличка на фасаді, де українською мовою повідомляється, що маяк - власність українського Мінтрансу.
Що примітно - з тих пір маяк неодноразово модернізувався всередині, але його зовнішній вигляд практично не змінювався.
Нині на його території живе три сім'ї доглядачів, які щовечора запалюють ліхтар найстарішого маяка Північного Приазов’я, даруючи кораблям надію на швидке повернення додому. Це кращий зразок маякової архітектури кінця XIX століття.
Кострікова Світлана Леонідівна,
вчитель історії Опорного закладу
Очеретинський заклад загальної середньої освіти
І-ІІІ ступенів Олександрівської селищної ради
Донецької області