Марко Залізняк (1893-1982)
Марко Микитович Залізняк - унікальний фотограф та літописець української історії ХХ століття. Він пройшов Першу світову війну, отримав важке поранення, був мобілізований до лав Червоної армії наприкінці 1920-х, пережив Голодомор (залишивши надзвичайно важливі свідчення), пройшов Другу світову війну (отримавши друге поранення). І що б з ним не траплялося, який би вир історії не захоплював, щоразу він опинявся в епіцентрі. Фіксуючи на плівку мить. Зупиняючи час.
Розповідь Марка Залізняка про своє фотоаматорство
(документальний фільм "Мгновенья века уходящего" 1995 рік )
ФОТОГРАФ-АМАТОР
Марко Залізняк народився в селі Сергіївка Бахмутського повіту Катеринославської губернії (нині Покровська ОТГ Донецької області) у селянській родині. Народився і виріс Марк Микитович Залізняком, на війні його русифікували - став Желєзняком, у довоєнному паспорті - на українській сторінці - Залізняк, а на російській - Желєзняк. Зараз можна зустріти і те, й інше написання прізвища.
У 12-річному віці Марко Залізняк прочитав у газеті оголошення: «Хто хоче заробити 100 карбованців на місяць, займись фотографією». Після цього за наколядовані під час різдвяних свят 4 карбованці замовив у Харкові свій перший фотоапарат.
Колядники з різдвяною зіркою. Марко Залізняк у центрі. 1905 рік.
Перші спроби фотографування виявились невдалими, але з апаратом Марко з того часу не розлучався, про що пізніше згадував у щоденнику:
Спогади про пережиті факти і про роль фотоаматорства.
Фотовиставка Покровський історичний музей
СПІВПРАЦЯ З ДМИТРОМ ЯВОРНИЦЬКИМ
Навесні 1929 року у Дніпропетровську (нині Дніпро) Марко Желізняк познайомився з видатним українським істориком та етнографом Дмитром Яворницьким. Академік високо оцінив світлини Желізняка, листувався з ним, запрошував до себе в гості всю його сім'ю. У 1931—1932 рр. Марко працював фотографом в археологічній експедиції, що проходила під керівництвом Яворницького на узбережжі Дніпра та території ДніпроГЕС. На прохання вченого протягом десяти років збирав для нього етнографічні матеріали.
Д. Яворницький. Малюнок Сеньков Н. зі світлини, зробленої М. Залізняком
ГОЛОДОМОР НА ДОНЕЧЧИНІ
У 1933 році Залізняк працював у колгоспі ім. Дем'яна Бідного в селі Удачне змивачем молока, бджолярем колгоспної пасіки. На початку 1930-х років довкола діялося те саме, що по всій радянській Україні: колективізація, розкуркулення, відбирання хліба, виселення до Сибіру. Залізняк методично фіксував усе, що відбувалося на його очах. Через «незручні» знімки його неодноразово викликали на допити. На звороті багатьох тодішніх фотокарток Марко Залізняк, україномовний у повсякденному житті, ламаною російською написав такі коментарі: "При обыске обнаружена утайка зерна у Пантелеймона Емца. Председатель гнет маты самому лучшему хлеборобу района (Емцу) в присутствии начальника НКВД.Который как всегда: "Снимай, Железняк, нам вредителей". (...) Пантелеймона повезли на Соловки и там он погиб в Сибири, в лагере"
Розкуркулення родини Ємців. Фото М. М. Залізняка. 1929 рік
Знімок розкуркуленої сім'ї Дугельних - мабуть найвідоміша світлина фотографа-аматора. На фото Марія Дугельна, її дочка Люба. Семена Дугельного засудили на чотири роки таборів, його родину вигнали з хати і поселили в ній конюха Назаренка. Марія Дугельна з трьома дітьми довго шукала притулку, працювала в оселі заможних городян міста Постишеве (Красноармійськ, Покровськ) хатнею робітницею. Повернувшись після таборів Семен Дугельний побудував своїй родині маленьку хату з глини і накрив її очеретом.
Розкуркулення родини Дугельних. Фото М. М. Залізняка. 1929 рік
У 1934-му в результаті конфлікту з головою сільської ради (той вимагав колгоспного меду для особистих потреб) Залізняк був засуджений за розорення та крадіжку колгоспної пасіки (на суму 7 тисяч карбованців) на п'ять років з виселенням у табори. Залізняк подав апеляцію, справа тяглася майже рік, але в результаті звинувачення з Марка Микитовича зняли, а голову колгоспу та сільського голову було заарештовано та засуджено на чотири роки. Після цих подій Марко Микитович працював фотографом, теслею, з 1938-го — бригадиром з садівництва у колгоспі.
Вийшовши на пенсію у 1954-му, Марко Залізняк займався виноградарством, бджолярством, садівництвом. Був завідувачем пересувною бібліотекою, зустрічався з краєзнавцями, навчав фотомистецтву школярів та студентів. Останні роки жив удвох із сином Андрієм, професійним фотографом.
Помер у листопаді 1982 року, похований у Романівці (територія села Новосергіївка Удачнянської ОТГ Донецької області).
ПАМ'ЯТЬ ПРО МАРКА ЗАЛІЗНЯКА
Прожив
Марко Микитович довге і важке життя. І не дарма, бо залишив після себе
незабутній слід. М. М. Залізняк був людиною творчої наснаги, постійного пошуку.
Тому зібрав для нащадків неабиякий доробок спогадів, думок, сумнівів,
міркувань, що були власноручно занотовані в учнівських зошитах, зафіксовані у
фотографіях. Архів Марка Микитовича налічує понад п’ять тисяч фотографій. Саме
вони відновлюють і подих Першої світової, і період колективізації та
індустріалізації народного господарства, і розкуркулення, і голодомор, і розвиток
міста і рідного села. Його фотографії користуються великим попитом у
краєзнавців, істориків, письменників.
Відзняті Залізняком матеріали лягли в основу документальних фільмів "Миті нашого життя", "Симфонія Донбасу", "Старий і новий Дніпро", "Голодомор" та інших. Фотографії села Удачне часів Голодомору друкувались у місцевих газетах, підручниках з історії України, газеті "Голос України"
Більша частина архіву Марка Залізняка була передана його сином Андрієм, в Центральний історичний архів м. Києва. Частина фотографій, особисті речі та щоденники були передані до Красноармійського історичного музею (нині Покровський історичний музей).
У 2015 році біографію та світлини Залізняка було опубліковано Українським інститутом національної пам'яті в рамках вшанування «Людей правди» — людей, які ризикуючи кар'єрою, свободою або навіть життям зробили все, щоб зберегти та поширити правдиві відомості про Голодомор.
Праправнук М. М.Залізняка учень Новотроїцької ЗОШ І-ІІІ ступенів Віктор Велік
в історичному музеї м. Покровська. Фото Т. М. Пальчик. 2017 рік.
Все життя М. М. Залізняк по краплинах збирав свій архів, щоб розповісти наступним поколінням про події, що відбувалися на рідній землі, про життя їх батьків та дідів. І зміст свого життя Марко Микитович вложив в слова, сказані в інтерв’ю одному з кореспондентів: "Нехай через багато років дізнаються люди про наш час. Можливо, вони знайдуть для себе що-небудь корисне не тільки в товстих книжках, а й у писаннях та знімках старого діда з хутора Романівка".
КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ
"Мгновенья века уходящего 1995"
"Школьники района изучали историю через семейные фотографии"
"Знаменитые земляки. 120-летию Марка Железняка посвящается"
"Презентація книжки «Марко Залізняк: з ангелом-охоронцем і фото по життю»"
"У Покровську презентували історичний календар на 2021 рік присвячений Марку Залізняку"
"Літопис ХХ століття. Історія донбаського фотографа Марка Залізняка"
Пальчик Тетяна Миколаївна - вчитель історії Новотроїцького ЗЗСО І-ІІІ ступенів Покровської міської ради Донецької області