Залишки козацького укріплення Кальміус

 ЗАЛИШКИ КОЗАЦЬКОГО УКРІПЛЕННЯ КАЛЬМІУС


Паланки часів Нової Січі (1734–1775 рр.) – фортеця, а також і місто навколо неї, центр округи чи області Війська Запорозького і сама округа. Кальміуська паланка була однією з дев’яти паланок, найбільшою за розміром території та найменшою з паланок за кількістю жителів. Відомо, що паланка займала землі від верхівя річки Вовча до берега Азовського моря від Кривої коси до Бердянської коси. Простір паланки як округи поширювався між річками Вовчою, Кальміусом і Азовським морем.


Кальміуська паланка (фортеця) охороняла рибні промисли від донських козаків і загалом Приазов’я від набігів татарів з Кримського ханства або Ногайської орди. Військо паланки складалося з 600–700 козаків. Кальміуська паланка особливо часто згадується в документах Нової Січі, або останнього Коша Запорозького (1734–1775).

Фрагмент плана города 1826 г. "Плана генерального межевания".

Протягом 2010 – 2015 рр. Приазовська археологічна експедиція Маріупольського краєзнавчого музею проводила археологічні дослідження козацької фортеці Кальміус. Метою експедиції був пошук залишків укріплення й підтвердження присутності тут запорізьких козаків. Про перебування тут козаків свідчать 13 курильних люльок, підкови для чобіт, грузила для сіток, кістяні ґудзики та інші предмети козацького побуту. 

Фрагмент залишку господарського приміщення козаків.

Під час розкопок були знайдені уламки української кераміки  XVIІI ст., з яких вдалося склеїти кілька великих фрагментів посудин й повністю два глечики. 

На дні котловану та трохи вище було знайдено три фаянсові помадниці, люлька для паління турецького зразку типа «тахта-чубук» та кілька фрагментів світло-глиняних гончарних посудин, прикрашених в техніці «описка» бурою глиною. 


Біля південно-східної та північно-західної стінок приміщення знайдені залишки двох дерев’яних дощок (очевидно, розколотих вздовж), в які було вбито декілька кутих залізних чотиригранних цвяхів, зігнутих майже посередині. Довжина цвяхів у початковому вигляді становила близько 12 см, що відповідає розмірам корабельних цвяхів. Це дозволяє припустити, що дошки колись були фрагментами обшивки козацького судна.


Після ліквідації Нової Січі в 1775 році, фортеця Кальміус втрачає оборонне значення і стає центром торгівлі на півдні Азовського моря. Головним датуючим матеріалом є монети: 2 коп. 1814 р., 1 коп. сріблом 1841 р., «денежка» 1855 р., 5 коп. 1858 р., 2 коп. 1864 р., 1 коп. 1866 р. На рівні бруківки виявлено монети 1 коп. 1898 р. та 2 коп. 1907 р. а також два формених бронзових ґудзика. Тут же знайдено бронзову службову печатку з написом вздовж матриці: «Л.Д. МАСТЕРОВЪ» та по колу «СТАНИЦА НОВОНИКОЛАЕВСКАЯ»

Гречка Володимир Сергійович,
вчитель історії 
КЗ "Гімназія зі структурним підрозділом початкокої школи № 17
Маріупольської міської ради Донецької області"