Історія Свято-Успенського храму.
Церква в с. Святогорівка була збудована в
далекому 1794 р. поміщиком майором Іваном Павловичем Святогор-Штепіним. У ті
часи дворяни дуже часто витрачали кошти для будівництва храмів у своїх маєтках.
Нова церква мала приваблювати селян та
переселенців до їх сел та маєтків. Ще однією причиною будівництва храмів було
те, що кожен із них мав престольне свято. На ці свята збиралася велика
кількість парафіян з навколишніх сел, що давало можливість власнику маєтка
організувати в цей день ярмарок для отримання прямого прибутку. У 1860 р.
Успенська церква була перебудована штаб-ротмістром Лукою Олексійовичем Шаховим
поміщиком села Вікторівка, що було в приході церкви села Святогорівки. У 1896
р. вона була розширена дворянином Іваном Григоровичем Єніним, який володів
землями села Аннінське, що також було у приході цієї церкви. 4 серпня 1911 року
храм був розширений удруге парафіянами, що зібрали на це 1100 рублів. Церква
була дерев’яною та однопрестольною - в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці.
Церковне подвір’я разом зі спорудою церкви займало територію 2304
квадратних сажнів. А священику і псаломнику ще поміщик Святогор-Штепін
виділив у користування 120 десятин орної землі. Храм знаходився майже в центрі
села, неподалік від того місця, де зараз стоїть клуб. Ззовні храм був дуже
гарним. Сама споруда церкви мала 1 купол і 1 дзвіницю. Верхівку дзвіниці
прикрашав великий купол, а шпиль церковної споруди — малий. Вхід до церкви був
зроблений у вигляді великої арки. Вікна на дзвіниці мали таку ж форму. Навколо
церкви були висаджені дерева, які захищали парафіян у спеку і створювали
своєрідну паркову зону. Церковна територія була оточена огорожею з цегли, яку
побудували в 1910 році. Цегла паркану була укладена так, що утворювала
хрестоподібні малюнки. У кутку за огорожею було побудовано одноповерховий
цегляний будинок, де жили священик і псаломник. Вхід на територію церкви був
через залізні ворота.
З 1872 року Катеринославська єпархія починає видавати щотижневу газету “Катеринославські єпархіальні відомості”, в якій були відображені зміни по службі. Саме завдяки цій газеті вдалося з'ясувати імена всіх священослужителів Успенської церкви з 1872 по 1917 рік.
Священослужителі займалися не тільки відправленням релігійних треб, але й благочинною діяльністю та збором коштів.Священники села Святогорівки в 1891 році зібрали 36 рублів 44 копійки для допомоги голодаючим , в 1904 році, коли почалась російсько-японська війна, причом Успенської церкви було зібрано 40 рублів для санітарних потреб армії і на утримання сиріт загиблих моряків.
За сумлінну службу єпархіальне
начальство іноді нагороджувало священослужителів, які чимось відзначилися або
досягли певних успіхів на освітньому або богословському поприщі.
У 1890 році в селі Святогорівці з'явилася група сектантів з 10 осіб. Сьогодні в
поняття «секта» вкладається дещо інший зміст, але в офіційних документах ХІХ –
початку ХХ століття сектанськими називали всі релігійні організації, які не
належали до православної церкви, тому тут використано саме цей термін. Найпоширенішими
сектами в Катеринославській губернії в другій половині XIX століття були
баптисти, штундисти, шалопути, розкольники. Церква намагалася боротися з
поширенням сектанства.
Окрім боротьби з
поширенням сектантських вірувань, церква приділяла дуже велику увагу питанню
організації освітнього процесу в селі. Наявність в селі школи давала священикам
можливість змалечку виховати в дітей шанобливе ставлення до православних
цінностей. З цим пов'язана й історія виникнення школи у селі Святогорівка.
Уперше церковно-приходська школа з'явилась у Святогорівці в 1882 році. Ця школа
утримувалась за рахунок селян, які навчали там своїх дітей і забезпечували
школу всім необхідним, у тому числі частина їх пожертв йшла на оплату праці
вчителя.
У 1917 році почалася революція, яка кардинально змінила
становище і роль церкви в житті суспільства. Після перемоги більшовики почали
проводити антирелігійну політику з метою послабити вплив церкви на населення.
Уже 2 лютого 1918 року декретом Раднаркому церква була відокремлена від
держави, а школа від церкви. Це означало припинення державного фінансування
церковних установ та заборону священикам викладання в школах. Окрім цього
церковні громади були позбавлені права володіти майном, а їх майно оголошувалося
народним. В 1921 році країну охопив голод. Цю подію радянська влада використала
для реквізиції майна церков і монастирів, пояснюючи це необхідністю допомоги
голодуючим. Свято-Успенську церкву Святогорівки теж не оминула ця участь. У
1921 році все її майно було реквізоване. Ось як про це згадував учасник
реквізиції В.Ф.Белявець: «По указанию губисполкома в Гришинском округе началось
изъятие золотых предметов и ценных вещей в церквях. Выезжали целыми бригадами
свыше десятка бойцов... Мне было поручено возглавить группу, которая выезжала в
Святогоровку. Церковный староста с разрешения священника открыл нам церковь.
Началось изъятие ценностей, свидетелями чего было много верующих. Я им
рассказывал о положении в стране, связанном с голодом. Когда очередь дошла до
большого золотого креста возле главного входа в алтарь, поп взял его и,
обращаясь к присутствующим, сказал: „Верующие миряне, сей крест из рук верующих
в руки неверующих я отдать не могу. Бог покарает этих нелюдей“. Верующие
заволновались и стали кричать, угрожая нам. Кто-то хотел вырвать винтовку из
рук охранника, кто-то пытался схватить нас. Пришлось применять оружие...» .
У 1941 році розпочалась війна, і Святогорівка була окупована фашистами. У роки окупації церква не працювала. За розповідями старожилів, німці не втручалися в діяльність церкви, але заборона селянам збиратися великими групами стала причиною припинення служб. Після визволення села від загарбників роботу церкви відновили.
Зараз церква продовжує відігравати активну роль в житті селища Святогорівки. У 2005 році стараннями отця Анатолія і прихожан було обладнане Живоносне джерело й побудована купальня біля нього. У 2010 році було обладнане джерело Святого Пантелеймона, біля якого також споруджена купальня. У 2013 році біля джерела Святого Пантелеймона сталася пожежа й купальня згоріла, але протягом року її вдалося відновити. В 2015 році церковна громада викупила територію навколо зруйнованого млина. Зараз там іде будівництво. Уже встановлена огорожа й ворота. У майбутньому тут планують спорудити недільну школу.
