Олександр народився 2 жовтня 1970 року в смт Билбасі́вка неподалік від Слов'янську.
В шкільні роки був талановитим учнем, цікавився історією, в старших класах заміняв вчителя історії. Своєю харизматичністю та цікавим викладанням предмету в один з таких уроків вразив ученицю Ларису Голуб, яка вже в дорослому житті стала йому другом та дружиною.
Навесні 1990 року юний студент 2 курсу історичного факультету Донецького Державного університету, Сашко Добровольський написав курсову роботу «Українська повстанська армія (короткий нарис — розвідка)». Робота, яку йому заборонили захищати, і через яку студент змушений був полишити навчання в університеті. Ініціатором виключення Сашка з університету був професор Нікольський Володимир. Той самий, який вже у нові часи видав книжку «Підпілля ОУН на Донеччині» (2001 р.), а з 2014 року прислуговував у Донецьку окупантам.
Попри перепони, Сашко здобув вищу педагогічну освіту на філологічному факультеті Слов'янського педагогічного інституту в 2002 році.
1992 року став одним із фундаторів УНА-УНСО на Донеччині.
Листівка Донецької Крайової організації УНСО 1992 року (текст листівки виявився пророчим і не втратив актуальності й донині), через неї СБУ завело кримінальну справу «За розпалювання міжнаціональної ворожнечі». Це була перша кримінальна справа за цією статтею на Донеччині часів Незалежності.
1996 року притягався до відповідальності за діяльність в організації «Тризуб».
З 1998 року Олександр працював у архівах Донецької області, досліджував український рух на Донеччині починаючи з 1917 року. Завдяки Сашковій цілеспрямованості та завзятості ці документи збережені та оприлюднені в його книгах.
Працюючи в Донецькому обласному архіві СБУ, він дослідив тисячі справ НКВС, вироки радянських судів, проаналізував діяльність оунівського і радянського підпілля на Донеччині в період окупації, висвітлив багаточисельні спроби українського відродження, діяльність Просвіти і її членів на Донбасі. Сашко на основі архівних даних, свідчень учасників спротиву, співробітників НКВС, доводив що комуністична каральна машина була така ж, як і нацистська, але більш жорстока, цинічна й безпощадна.
В 2000 році Сашко мав зустріч з Євгеном Стахівим. Останній став патроном діяльності Сашка і виділив 5000 доларів США на подальший викуп справ тоталітарної агентури з архівів СБУ та на видання книги.
В 2014 році, під час окупації Слов'янська російськими терористичними військами, він був під номером 1 в їх «розстрільному списку» з наступним формулюванням «1. Добровольський Александр (Сашко). г. Славянск, глава „Просвиты“, журналист и писатель, восхваляет деятельность ОУН и УПА в Донбассе в период 1941—1943 г. Автор книги „Просвита под багнетом“, сотрудничает с СБУ, имеет доступ к архивам, очень опасный и идейный враг.»
Сашка почали переслідували російські терористи. Йому телефонували і писали з погрозами. Одна з них — конверт, перекинутий вночі через паркан, Сашко вважав це «чорною міткою» для себе.
В цей час російські окупанти шукали Сашка повсюди. Він змушений був закопати свій напрацьований архів документів і виїхати на територію України, вільну від окупації — до свого друга в Дніпро. Там він продовжував займатися просвітницькою діяльністю, читав лекції у вищих навчальних закладах міста Львів.
Коли, після визволення Слов'янська, повернувся до дому, — розгледів у коридорі «привіт від сєпарів» — розтяжку, яку знешкодив сам. «Як-не-як — колишній в. о. командира Донецького УНСО», — казав він тоді.
В 2020 році Олександр випускає друком другий том праці «Від УНР до ОУН: український рух на Донеччині 1917—1959 рр.»
До останнього Сашко був сфокусований над допрацюванням першого тому цієї книги. Він планував додати в нього документи з архівів КДБ, які викривали тоталітарну агентуру та донощиків КДБ в місті Костянтинівці.
6 серпня 2021 року він був госпіталізований до лікарні з важким інсультом.
8 серпня Сашко відійшов у вічність.
10 серпня на цвинтарі у Билбасі́вці відбулась урочиста церемонія поховання.
Свої перші книги Сашко робив самвидавом, власними руками підрізав сторінки та фіксував їх у книги прищіпками. «Ти не розумієш» — говорив він, — «У нас тут все по іншому — це Донбас… Я йду, копаю металолом, продаю, тими грошима виставляю могорич і отримую документи».
1.«Донецьке козацтво», 1997 рік (за матеріалами архівних документів висвітлюється український національний рух 1917 — 1920-х років, діяльність української автокефальної православної церкви (УАПЦ) та діяльність антибільшовицького махновського руху опору на Донеччині в перші роки комуністичного режиму СРСР в Україні);
2.«Михайло Петренко: дивлюсь я на небо…» у співавторстві з В. Мікушевим, 2002 рік;
3.Путівник «Слов'янщина», 2007 рік;
4.«Просвіта під багнетом» 2007, 2008 роки;
5.«Його таємниця. Невідомий М. Петренко» у співавторстві з В. Мікушевим, 2008 рік;
6.«ОУНівське підпілля Донеччини», 2009 рік
7.Статті у збірниках «Заповідаємо вам пам'ять» та «Відома та невідома Олексієво-Дружківка» за матеріалами архівів НКВС СРСР, 2009 рік;
8.Збірник «Діяльність ОУН на Сході України» — нарис про оунівське підпілля та «Просвіту» у Слов'янську під час німецької окупації, 2010 рік;
9.«Збірник документів «ОУН на Донеччині» за матеріалами вивезеного до РФ архіву УСБУ у Донецькій області, 2013 рік.
10.«ОУН на Донеччині (збірник документів та матеріалів), том 1», 2014 рік.
11.«Від УНР до ОУН: український рух на Донеччині 1917—1959 рр. том 2» за матеріалами архівів УСБУ (КДБ) у Донецькій області, 2020 рік.